14 вересня 2026 року в готелі St David’s у Кардіффі перші міністри Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії — Джон Свінні (Шотландська національна партія), Рун ап Йоверт (Партія Плайд Кемри) та Мішель О’Ніл (Шинн Фейн) — підпишуть спільну декларацію та меморандум про взаєморозуміння з вимогою права на проведення референдумів про незалежність від Великої Британії. Про це повідомляє The Telegraph.
Чому ця подія має загальноєвропейське значення
Уперше Шотландією, Уельсом і Північною Ірландією одночасно керують партії, які виступають за незалежність. Поразка Лейбористської партії на виборах в Уельсі призвела до того, що при владі у трьох країнах Сполученого Королівства опинилися сили, раніше не контролювали всі три регіони водночас. Крім того, 12 вересня під час візиту до Дубліна президент США Дональд Трамп заявив, що «був би радий» побачити об’єднану Ірландію — тобто кардіффська зустріч відбудеться на тлі зовнішнього інтересу до цілисності Великої Британії.
Зміст меморандуму та позиція Лондона
Угода, яку підпишуть у Кардіффі, охоплюватиме чотири сфери: економіку, енергетику, відносини з Європою та міжнародну співробітництво й самовизначення. Усі три партії погодяться, що їхні країни мають бути членами ЄС: Шотландія та Уельс — як нові члени, а Північна Ірландія — у складі Республіки Ірландія. Економічна частина стверджуватиме, що нинішня економічна модель Великої Британії не працює на користь громадян цих країн.
Водночас 9 вересня прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив у парламенті, що проведення ще одного референдуму щодо незалежності Шотландії може відбутися, якщо громадська думка підтримає таку ідею. Умови Белфастської угоди передбачають, що Північна Ірландія залишається у складі Великої Британії, поки більшість її населення цього хоче. За даними одного джерела, у листі від 10 вересня Бернем називав проведення референдуму неприйнятним до наступних загальних виборів — цю цитату наводить лише NV.ua, тож вона потребує підтвердження.
Джон Свінні раніше заявив, що Бернем «усвідомлює, що увійде в історію як останній прем’єр-міністр Сполученого Королівства».
Залишити відповідь